Шиншила — не хом’як і не морська свинка, хоч багато хто саме так до неї спочатку й ставиться. Це тварина зі своїми примхами, специфічним обміном речовин і характером, який може здивувати навіть досвідченого власника котів чи собак. Якщо ви привезли шиншилу додому або тільки плануєте це зробити — варто розібратися, що їй насправді потрібно для комфортного життя в квартирі.
Клітка: розмір має значення
Забудьте про маленькі клітки для хом’яків — шиншилі потрібен простір для стрибків, адже в природі вони живуть у горах і постійно рухаються по скелях. Мінімальна висота клітки — 70-80 см, а краще брати вольєр висотою метр і більше, з кількома поличками на різних рівнях.
Прутики мають бути горизонтальними або з достатньою відстанню, щоб тварина могла чіплятися лапками і лазити. Дно клітки краще застелити не тирсою, а спеціальним наповнювачем для гризунів — деревним або кукурудзяним. Тирса хвойних порід категорично не підходить, вона подразнює дихальні шляхи.
Клітку варто ставити подалі від батарей, кондиціонерів і прямого сонячного світла. Шиншили погано переносять спеку — при температурі вище 25°C у них може статися тепловий удар. Оптимальний діапазон — 18-21°C.
Пісочні ванни — це не забаганка, а необхідність
У шиншил немає потових залоз, і шкіра в них дуже щільна та густо вкрита хутром — до 60 волосинок з одного фолікула, для порівняння у людини лише одна. Через це звичайна вода для купання їм категорично не підходить: шерсть просто не висохне як слід, і на шкірі може розвинутися грибок.
Замість води використовують спеціальний вулканічний пісок або пудру для шиншил, яку продають у зоомагазинах. Ванну ставлять у клітку на 15-20 хвилин кілька разів на тиждень — тварина сама із задоволенням у ній валяється, розкидаючи пісок навсібіч. До речі, приготуйтеся до того, що пісок опиниться не тільки в клітці, а й на підлозі поруч. Це нормально, просто підстеліть щось під купальню.
Купати шиншилу занадто часто теж не варто — раз на день максимум, інакше шкіра пересушується.
Харчування: тонкий баланс
Травна система шиншили влаштована так, що будь-який збій у раціоні може призвести до серйозних проблем — здуття, діарею чи навіть загибель тварини. Основа харчування — якісне сіно, воно має бути в клітці постійно і в необмеженій кількості. Без сіна нормальна робота кишківника просто неможлива.
Другий важливий компонент — спеціальний гранульований корм для шиншил. Не для хом’яків, не універсальний для гризунів, а саме для шиншил — склад там інший, з урахуванням особливостей їхнього метаболізму. Кількість гранул на день — приблизно столова ложка на одну тварину.
Ласощі теж можна давати, але дуже дозовано:
- сушені яблука чи груші — кілька шматочків на тиждень;
- родзинки — буквально одна-дві штучки;
- спеціальні трав’яні гранули з ромашкою чи кульбабою;
- гілочки яблуні або груші для стирання зубів.
Категорично забороняється давати шиншилам горіхи, насіння соняшника у великій кількості, свіжі фрукти й овочі з високим вмістом води, шоколад, молочні продукти. Свіжа зелень теж під питанням — краще уточнити у ветеринара, бо вона може викликати здуття.
Вода в поїльнику має бути завжди чистою і свіжою. Краще брати поїльник-крапельницю, а не миску — так вода менше забруднюється наповнювачем чи екскрементами.
Прогулянки по квартирі: небезпеки, про які не всі думають
Шиншила — дуже допитлива й активна тварина, тому їй потрібен час поза кліткою, хоча б годину-дві на день. Але перед тим, як випустити улюбленця погуляти квартирою, варто подумати про безпеку.
Ці гризуни гризуть буквально все — дротини, плінтуси, ніжки меблів, взуття. Електричні дроти взагалі становлять смертельну небезпеку, тому кімнату, де гуляє шиншила, потрібно ретельно перевірити і прибрати все, до чого вона може дотягнутися.
Кімнатні рослини — окрема історія. Багато популярних домашніх рослин токсичні для гризунів, тож краще тримати їх подалі або взагалі прибрати з кімнати на час прогулянки. Двері та вікна мають бути закритими — шиншила дуже спритна і може вислизнути в найнесподіваніший момент.
Ще один нюанс — шиншили можуть стрибати на висоту до півтора метра, тож “безпечна” полиця на столі для них не перешкода.
Здоров’я: на що звертати увагу
Зуби у шиншил ростуть все життя, тому їм необхідно щось постійно гризти — спеціальні дерев’яні іграшки, гілочки, мінеральний камінь. Якщо зуби стираються нерівномірно, тварина може відмовлятися від їжі — це привід негайно звернутися до ветеринара.
Ознаки, які мають насторожити власника:
- відмова від їжі протягом кількох годин;
- в’яла поведінка, тварина ховається і не реагує на звуки;
- діарея або, навпаки, відсутність калу більше доби;
- випадання шерсті клаптями (не плутати з линькою);
- вологий ніс, чхання, виділення з очей.
Шиншили — тварини, які можуть довго приховувати хворобу, оскільки в природі слабкість означає бути з’їденим хижаком. Тому будь-яка зміна поведінки — сигнал не чекати, а йти до ветеринара, який спеціалізується на екзотичних тваринах. Звичайний ветеринар, який лікує котів і собак, може просто не мати досвіду роботи з шиншилами.
Характер і поведінка: чого чекати
Шиншили — тварини сутінкові, найактивніші вони ввечері та вночі. Вдень здебільшого сплять, тому не варто турбуватися, якщо ваш улюбленець весь день ховається в будиночку і не виявляє інтересу до спілкування.
Приручаються вони поступово, деякі особини — досить довго, місяцями. Тут все залежить від характеру конкретної тварини і від того, наскільки терпляче ви будете діяти. Різкі рухи, спроби схопити шиншилу руками одразу з перших днів — погана ідея, вона може злякатися і почати уникати контакту взагалі.
Краще пропонувати ласощі з руки, розмовляти спокійним голосом, дати тварині час звикнути до вашого запаху і присутності. З часом більшість шиншил стають досить контактними, деякі навіть люблять сидіти на плечі чи руках власника.
Голосові сигнали у шиншил теж є — тихе бурчання зазвичай означає невдоволення, різкий писк — страх чи біль, а тихе цокання схоже на задоволення.
Скільки живе шиншила і чи варто заводити другу
За хорошого догляду шиншили живуть 10-15 років, деякі доживають і до 20. Це серйозна відповідальність на довгий термін, про що варто подумати ще до покупки.
Щодо компанії — шиншили соціальні тварини, і в парі їм зазвичай веселіше, ніж поодинці. Але тут є нюанс: двох самців чи двох самок краще підбирати змолоду, дорослі особини можуть не поладнати і навіть травмувати одна одну під час бійок за територію. Якщо плануєте пару різної статі — готуйтеся до того, що шиншили розмножуються досить активно, і без стерилізації одного з партнерів кількість тварин у квартирі може швидко зрости.
Загалом шиншила — це не найпростіший гризун для новачка, але й не найскладніший. Головне — розуміти її особливості: сухі ванни замість води, постійний доступ до сіна, безпечний простір для прогулянок і терпіння у налагодженні контакту. За таких умов ця пухнаста тварина стане цікавим і довговічним компаньйоном у квартирі на багато років.