Кіт вислизає з рук, шипить і ховається під диван щойно бачить машинку для стрижки — знайома картина? У більшості випадків проблема не в кігтях, а в тому, як власник підходить до процесу. Різкі рухи, незнайомий предмет біля лапи, спроба зафіксувати тварину силою — все це перетворює звичайну гігієнічну процедуру на боротьбу. А боротися з котом, як відомо, справа безнадійна.
Хороша новина: підстригти кігті вдома цілком реально навіть найнервовішому улюбленцю. Просто потрібен інший підхід — повільніший, терплячіший і без спроб зробити все за один раз.
Навіщо взагалі стригти кігті домашньому коту
Дикі коти стирають кігті природним шляхом — лазять по деревах, полюють, дряпають землю. Домашній улюбленець таких навантажень не має, тому кігті ростуть і закручуються. У старих котів вони іноді вростають прямо в подушечку лапи — це боляче і призводить до запалення.
Крім того, задовгі кігті чіпляються за килими, тканину дивана чи навіть за власну шерсть тварини. Кіт може травмуватися сам, зачепившись пазуром за щось під час стрибка.
Є ще один момент — довгі кігті сильніше дряпають меблі та людей під час гри. Навіть акуратний котик здатний випадково залишити подряпину, яка загоюється не один день.
Що знадобиться для процедури
Список невеликий, але кожен пункт важливий:
- Кігтерізка для котів — гільйотинного або ножичного типу (не використовуйте людські ножиці чи кусачки для нігтів, вони травмують кіготь);
- Пудра або кровоспинний олівець на випадок, якщо зачепите живу тканину кігтя;
- Ласощі, які кіт любить понад усе — тут не варто економити на якості;
- Рушник або плед для сповивання (актуально для особливо непосидючих тварин);
- Хороше освітлення, бажано природне.
Кігтерізки бувають різні — гільйотинного типу зручніші для тонких кігтів, ножичного краще підходять для товстих чи крупних котів. У зоомагазинах зазвичай продають обидва варіанти, ціна невелика, тож можна взяти той, який лежить в руці зручніше.
Підготовка: головний етап, який всі пропускають
Ось де власники найчастіше помиляються. Беруть кота, коли він спокійно спить на дивані, хапають лапу — і отримують паніку та подряпини.
Правильний момент для стрижки — коли тварина розслаблена, ситa і в доброму гуморі. Найкраще підходить час після їжі або тривалої гри, коли кіт втомлений і не проти полежати спокійно.
Перш ніж братися за кігтерізку, привчіть кота до дотиків лапами. Просто беріть лапу в руки, злегка натискайте на подушечку (щоб кіготь висунувся), давайте ласощі — і відпускайте. Робіть це кілька днів поспіль, навіть якщо не плануєте одразу стригти. Кіт звикне, що дотик до лап — це нормально і навіть приємно, бо за цим слідує смаколик.
Якщо тварина категорично проти будь-яких маніпуляцій з лапами, спробуйте загорнути її в рушник, залишивши зовні тільки одну лапку — так звана техніка «котячий буріто». Виглядає кумедно, але працює безвідмовно навіть з дуже норовливими тваринами.
Покрокова стрижка кігтів
Коли кіт спокійний і звик до дотиків, можна переходити безпосередньо до процедури.
Візьміть лапу і злегка натисніть на подушечку великим та вказівним пальцями — кіготь висунеться сам. У прозорій частині кігтя добре видно рожеву зону — це так звана «пульпа», в ній знаходяться нерви та кровоносні судини. Стригти потрібно тільки білу прозору частину, відступивши міліметрів зо два від рожевого.
Робіть зріз під кутом, а не прямо — так кіготь виходить природної форми і не розшаровується. Не намагайтесь відстригти якомога більше за раз, краще трохи менше, ніж зачепити живу тканину.
За один підхід не обов’язково обробляти всі лапи одразу. Якщо кіт почав нервувати, вистригли дві-три кігтики — і досить на сьогодні, продовжите завтра. Розтягнута на кілька днів процедура набагато менш стресова, ніж спроба зробити все й одразу.
У темних котів, де кіготь непрозорий і рожеву зону не видно, стрижіть невеликими порціями — по міліметру, поступово скорочуючи довжину. Це довше, зате безпечніше.
Що робити, якщо зачепили живу тканину
Буває навіть у досвідчених власників — кіт смикнувся, рука здригнулась, і зачепили пульпу. З’являється кров, кіт скрикує від болю.
Не панікуйте. Притисніть кровоспинний олівець або пудру до кінчика кігтя на кілька секунд — кровотеча зупиниться швидко. Якщо спеціальних засобів під рукою немає, підійде звичайний крохмаль чи мука — притисніть кіготь у порошок, кров згорнеться.
Після такого інциденту кіт, найімовірніше, відмовиться продовжувати процедуру. Це нормально. Дайте йому заспокоїтись, приголубте, дайте ласощі — і відкладіть стрижку решти кігтів на іншого дня.
Як часто потрібно стригти кігті
Все залежить від тварини. Молодим активним котам, які точать кігті об драпак чи гуляють на вулиці, стрижка потрібна рідше — раз на місяць-півтора, а іноді й рідше.
Літнім та малорухливим тваринам, а також тим, хто зовсім не виходить на вулицю, кігті потрібно перевіряти частіше — приблизно раз на два-три тижні. У старих котів кігті ростуть швидше і закручуються сильніше, тому пропускати огляд не варто.
Задні лапи зазвичай стираються природним чином краще за передні, тому їх іноді можна стригти рідше.
Типові помилки власників
Найпоширеніша помилка — намагатися зробити все за один сеанс, утримуючи кота силою. Тварина, яку тримають проти волі, запам’ятовує процедуру як щось погане і надалі буде уникати навіть вигляду кігтерізки.
Друга помилка — використання тупого інструмента. Тупа кігтерізка не ріже, а ламає кіготь, що болісно і може призвести до розшарування. Раз на рік-два кігтерізку варто міняти на нову.
Третя типова проблема — стрижка в незручній позі, коли і кіт, і власник напружені. Якщо самому незручно тримати лапу, тварина це відчуває і напружується у відповідь.
І ще один нюанс — деякі власники намагаються стригти кігті одразу після переїзду, стресу чи хвороби тварини. У такий період краще утриматись від зайвих маніпуляцій, дати коту адаптуватись.
Коли краще звернутись до фахівця
Якщо кіт категорично не дається в руки, шипить, кусається чи виривається так, що ризик травмувати і себе, і тварину надто великий — не соромтесь звернутись до ветеринара чи грумера. Профі впораються за кілька хвилин, а деяким котам простіше пережити коротку неприємність від незнайомої людини, ніж довгу боротьбу з власником.
Також варто показати кіготь спеціалісту, якщо помітили запалення, неприємний запах чи кіготь вріс у подушечку — самостійно тут краще не експериментувати.
Стрижка кігтів — не разова процедура, а звичка, яку потрібно виробити поступово. Чим спокійніше й терплячіше ви до неї підходите, тим швидше кіт перестане сприймати кігтерізку як загрозу. Іноді на це йде кілька тижнів, іноді місяці — але результат вартий того: спокійна тварина, цілі меблі і жодних подряпин на руках.