Перші тижні з цуценям — це суцільні калюжки на підлозі, нерви та купа паперових рушників напоготові. Це нормально. Жоден собака не народжується з розумінням, де можна робити свої справи, а де ні. Все залежить від вас, від терпіння і від того, наскільки послідовно ви будете діяти найближчі кілька тижнів.
Головне питання, яке варто вирішити одразу — куди саме привчати цуценя: на пелюшку вдома чи одразу на вулицю. Від цього залежить вся подальша стратегія.
Пелюшка чи вулиця: що обрати
Малесеньким цуценятам до трьох місяців важко терпіти довго — сечовий міхур ще не розвинений, а вакцинація найчастіше ще не завершена, тому гуляти по всьому подвір’ю чи парку рано. У такому випадку пелюшка — єдиний розумний варіант на перший час.
Власники маленьких порід (йорки, чихуахуа, шпіци) часто взагалі залишаються на пелюшці назавжди — це зручно, особливо якщо хазяї цілий день на роботі. А от великим породам — лабрадорам, вівчаркам, боксерам — краще якнайшвидше переходити на вулицю, бо доросла вівчарка, яка звикла ходити в туалет вдома, це вже інша історія, і не найприємніша.
Буває і змішаний варіант: вдома пелюшка на випадок дощу чи морозу, а основне — вулиця. Це теж цілком нормально, собаки прекрасно розуміють обидва варіанти, якщо їх правильно навчити.
Привчання до пелюшки
Перше правило — спостерігайте. Цуценя, яке хоче в туалет, починає крутитися на місці, нюхати підлогу, іноді скиглити чи різко зупинятися посеред гри. Помітили щось подібне — швидко несіть малюка на пелюшку.
Найкритичніші моменти — одразу після сну, після їжі і після активної гри. У ці хвилини організм цуценяти майже завжди спрацьовує, тому саме тоді варто відносити його на пелюшку без зайвих очікувань.
Кілька практичних моментів, які реально працюють:
- Пелюшку кладіть в одному й тому ж місці, не переставляйте щодня — цуценя орієнтується на запах і звичне розташування.
- Якщо малюк зробив справи в правильному місці — хваліть одразу, лагідним голосом, можна дати маленьке ласощі. Затримка навіть на хвилину — і собака вже не зрозуміє, за що його хвалять.
- Якщо трапилась калюжка не там — не тицяйте носом, не кричіть. Це старий міф, який тільки лякає тварину і нічого не вчить. Просто спокійно приберіть, а зіпсовану пляму обробіть спеціальним засобом для нейтралізації запаху, інакше цуценя повертатиметься туди знову і знову.
- Спочатку тримайте кілька пелюшок у різних кутках квартири, поступово зменшуючи їх кількість до однієї-двох.
Деякі власники помічають, що цуценя ігнорує пелюшку і йде прямо на килим. Часто причина банальна — пелюшка пахне не так, як звик собака, або лежить у місці, куди тварині незручно чи страшно йти (наприклад, поряд з гучним пилососом чи в темному коридорі). Спробуйте перемістити пелюшку туди, де цуценя вже випадково робило справи — там запах вже “свій”.
Привчання до вулиці
Коли ветеринар дає добро на прогулянки (зазвичай через два тижні після другого щеплення), можна поступово переносити туалетні звички на вулицю.
Найкраща тактика — виходити часто, буквально кожні дві-три години в перші дні, навіть якщо здається, що це занадто. Цуценя ще не вміє терпіти довго, і краще зайвий раз вийти, ніж пропустити момент і повернутися до калюжки на паркеті.
Виходьте одразу після пробудження і одразу після їжі — це найнадійніші моменти. На вулиці не поспішайте додому, дайте собаці обнюхати територію, знайти “своє” місце. Часто цуценята орієнтуються на запах інших собак, тому перші прогулянки краще проводити там, де вже “позначили територію” сусідські пси.
Коли справи зроблено — хваліть щиро, можна навіть занадто емоційно, собаки це обожнюють. Ласощі теж працюють чудово, головне давати їх одразу, поки цуценя ще розуміє зв’язок між дією і нагородою.
Якщо цуценя вже звикло до пелюшки і тепер потрібно перевести на вулицю — поступово переносьте пелюшку ближче до вхідних дверей, а потім і на вулицю, поклавши її неподалік від дому. Знайомий запах допоможе швидше зорієнтуватися надворі.
Типові помилки власників
Багато хто здається вже на другий-третій день, побачивши чергову калюжку і вирішивши, що “цей собака нездатний навчитися”. Насправді середній термін привчання — від двох тижнів до двох місяців, залежно від породи, характеру і навіть пори року (взимку цуценята часто неохоче йдуть на вулицю, і процес затягується).
Ще одна поширена помилка — карати за “старі” калюжки. Якщо ви прийшли з роботи і побачили лужу, яка вже висохла — сварити цуценя безглуздо, воно просто не пов’яже покарання з дією, яка була кілька годин тому. Собаки живуть теперішнім моментом, а не спогадами про ранок.
Непослідовність теж заважає — сьогодні хвалимо за пелюшку, завтра сваримо за те саме, бо гості прийшли і соромно. Цуценя просто заплутається, де правда.
Скільки часу це займає насправді
Тут все дуже індивідуально. Мопс може навчитися за тиждень, а якийсь впертий бассет-хаунд буде “думати” над цим питанням місяцями. Породи з високим інтелектом (пудлі, бордер-коллі) зазвичай схоплюють швидше, темпераментні й вперті (таксики, боксери) можуть тестувати терпіння господаря довше.
Стрес теж впливає — переїзд, зміна їжі, поява нового члена сім’ї можуть тимчасово “відкинути” вже навчене цуценя назад до калюжок посеред кухні. Це не привід панікувати, просто повертайтесь до базових правил і продовжуйте практику.
Регресія — це нормально, навіть у дорослих собак іноді трапляються “зриви”, особливо при зміні розпорядку дня чи переїзді в нову квартиру.
Привчання цуценяти — це марафон, а не спринт. Головне — терпіння, послідовність і трохи гумору, коли справи йдуть не за планом. Через кілька місяців ви навіть не згадаєте про ці калюжки на підлозі, а собака стане вашим найкращим другом на прогулянках у будь-яку погоду.